Несамовитість

Думки холодні спричинили день,

В якому світла так не вистачає...

Не вистачає сонячніх пісень,

Також отих,співочих зойків чайок...

Іде зима. І сумом до душі

Торкаються дощів осінніх руки...

Злетіло літо, по собі лишив

Дерев оголених бурхливі рухи.

Вітри-розбійники прийшли на час

Не забарились в серці оселитись...

Наразі повернулася до нас

Іронія життя. Несамовитість..