Думки холодні спричинили день,
В якому світла так не вистачає...
Не вистачає сонячніх пісень,
Також отих,співочих зойків чайок...
Іде зима. І сумом до душі
Торкаються дощів осінніх руки...
Злетіло літо, по собі лишив
Дерев оголених бурхливі рухи.
Вітри-розбійники прийшли на час
Не забарились в серці оселитись...
Наразі повернулася до нас
Іронія життя. Несамовитість..
Комментариев нет:
Отправить комментарий